Національний природний парк “Синевир”

Юрій ТЮХНаціональний природний парк “Синевир”, який знаходиться в мальовничій місцевості Українських Карпат, був створений 5 січня 1989 р. і став третім серед національних парків України після Карпатського та Шацького. Не останню роль у започаткуванні національного парку відіграли найбільше в Українських Карпатах озеро Синевир, унікальні ландшафти і біологічне розмаїття.

Територія парку “Синевир” належить до Горганського високогір’я в північно-східній частині Міжгірського району Закарпатської області. На півночі і північному сході парк межує по вододільному хребту з лісовими масивами Івано-Франківської області, на заході – з лісами Міжгірського держлісгоспу, південно-східний масив сягає території Тячівського району, а південна та південно-західна частина межує з Хустським районом.

Загальна площа НПП “Синевир” складає 40696 га, в тому числі у постійному природокористуванні 32294 га. Національний природний парк “Синевир” створено заради збереження, відтворення і ощадливого використання природних ресурсів, комплексів та об’єктів, які мають особливу наукову та естетичну цінність у межах різних висотних поясів південно-західних макросхилів Горган.

Тому особливим завданням для НПП “Синевир”, як природоохоронної структури, стало збереження цінних природних та історико-культурних комплексіві об’єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності у природних умовах з дотриманням режиму охорони природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання; розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього середовища та бережного використання природних ресурсів; екологічна, освітньо-виховна робота тощо.

Клімат парку “Синевир” обумовлений його географічним положенням та складним гірським рельєфом з діапазоном 1530–1917м.н.р.м.

Найбільші вершини:

  • гора Стримба 1719 м.н.р.м.
  • гора Негр овець 1707м.н.р.м.
  • гора Ясен овець 1600м.н.р.м.
  • гора Передня 1599 м.н.р.м.
  • гора Канч 1579 м.н.р.м.
  • гора Кам’янка 1578 м.н.р.м.
  • гора Задня 1550 м.н.р.м.
  • гора Топас 1548 м.н.р.м.
  • гора Гребінь 1511 м.н.р.м.
  • гора Дарвайка 1501 м.н.р.м.

Гідромережу НПП “Синевир”складає річка Теребля яка належить до басейну р. Тиса і являється правою її притокою. Загальна довжина Тереблі від початку до впаду в басейн ріки Тиса становить біля 91 км. На території парку Теребля протікає в південно-західній частині, має досить звивисте русло, розміщене ближче до західної мережі парку і досягає біля 30 км.

На своєму шляху має різну ширину яка коливається від 15 до 30 метрів з характерними глубинами від 0,7 до 1,5 метра зі швидкістю течії яка становить 16–18 км/год. Визначною пам’яткою природи у національному парку є славнозвісне озеро Синевир, яке ще називають Морським оком.

Національний природний парк Синевир

Озеро Синевир утворилось приблизно 10–11 тисяч років тому в результаті потужного зсуву гірських порід з північного схилу гори Красної, які перегородили долину потоку Озірного. Корито озера складається і звузьких западин – долин трьох потоків, які і тепер впадають в озеро. У середній частині озера є підводний хребет, який при зниженні рівня води в озері з’являється на поверхні у вигляді невеликогоострівця.

Ґрунтовий покрив парку типовий для гірської частини Карпат: переважають бурі гірсько-лісові, гірсько-лугові, дерново-буроземні, дернові ґрунти та кам’яні розсипища. Зі зміною рельєфу від низинного до гірського змінюється механічний склад ґрунтів – від глинистого і суглинистого до легкосуглинкового і піщаного, зменшується товщина, підвищується кислотність, зростає щебенистість і кам’янистість аж до утворення кам’янистих розсипищ.

Для флори Національного природного парку “Синевир” характерним є значне видове та родове різноманіття. Її систематична структура має бореальний тип і добре відображає монтанно-лісовий характер флори Середньої Європи. Флора парку “Синевир”нараховує 890 видів, які відносяться до 392 родів, 109 родин.

Серед рідкісних видів рослин в НПП “Синевир” нараховується 133 види, що відносяться до 90 родів з 45 родин. До Червоної Книги України віднесено 48 видів рослин та 37 видів тварин. Основні площі парку “Синевир” зайняті хвойними, здебільшого ялиновими лісами, які є аналогом тайги і відзначаються досить високою флористичною насиченістю, на відміну від темних букових лісів, де зустрічається досить мала кількість видів.

Значним флористичним багатством відзначаються полонини, висячі трав’яні болота, а також рідкісні екосистеми на вапнякових відслоненнях. ВНПП “Синевир” можна виділити три типи рослинності: деревно-чагарниковий, трав’янистий та мохово-лишайниковий. На полонинах поширені біловус стиснутий та чорниця. Рідко зустрічається водянка чорна, брусниця, дзвоники та інші.

Майже 61 відсоток вкритої лісом площі займає ялиця і смерека. Нижче 1200 мялиця і смерека ростуть з доміжками бука, клена, явора, ясена, а верхня частина гір зайнята чистими ялинниками. Хоч чисті ялицеві насадження і мають високу продуктивність, вони часто піддаються вітровалам і буреломам. Панівними у парку є лісові формації. Незважаючи на давню лісоексплуатацію, на значних територіях збереглись корінні або близькі до них лісові фітоценози.

На території парку збереглись також ділянки корінних смерекових лісів. Букові ліси парку “Синевир” поширені в основному в південній його частині, подекуди невеликими смугами заходять в мішані ліси у р. Квасовець. У післяльодовиковий період бук розселявся разом з ялицею. Корінні букові лісостани не завжди займають найтепліші південні схили та рівнини.

Значна тінистість і багатоярусність букових лісів, а також товстий шар підстилки не сприяють флористично багатому трав’яному покриву. Букові ліси немов окутують хвойні ліси, не допускаючи в них буреломів, вітроломів і мають важливе господарське, рекреаційне та екологостабілізуюче значення.

Серед мішаних смереково-буково-ялицеві ліси займають найбільшу площу Національного парку і піднімаються до приполонинної межі і поділяються на два пояси. В нижній частині переважає ялиця і бук з незначною участю смереки. Бук найкраще зростає нависоті 600–800 м і доходить до1200 м.

Здебільшого бук і смерека утворюють сильні насадження, постійним супутником яких є могутні дерева поодиноких вкраплень явора. У верхній частині переважають смерека з незначною домішкою у пригніченому стані бука і ялиці до яких домішується у невеликих кількостях явір, ясен, вільха, ліщина, рідко граб.

Найпоширенішою серед хвойних порід є смерека європейська, висота досягає до 40 метрів. Стовбур гнучкий, повно деревний, у лісах очищений від сучків. Угрупування смереки місцями суцільні, місцями мозаїчно чергуються з заростями сосни гірської. Смерека росте тут малопродуктивно – у 150-річному віці досягає ледве 15–18 метрів висоти.

Національний природний парк Синевир

Ці фітоценози у високогір’ї переходять у гірсько-соснове криволісся. На висоті від 1600 до 1750 м сосна гірська утворює невеликі куртини серед субальпійських лучних ценозів і пов’язана з глибокими торфовищами не вапнистими пісковими та дуже слабо – з вапнистими пісковими. Угрупування ялівцю сибірського пов’язані з верхньою межею смерекових лісів, але поширені і значно вище, заходячи в альпійський пояс. Вони займають переважно теплі, сухі, освітленні південні схили.

В парку ялівець зростає на всіх вершинах понад 1500 м. Характерними видами тут є ялівець сибірський, ожина, чорниця, брусниця, смерека, баранець звичайний. Вільха зелена росте на північному схилі полонини Красна і поширюється на захід до вершини Менчул. Цікавим куточком Національного парку є верхове болото “Глуханя”, що знаходиться на території Негровецького ПОНДВ і сфагнове оліготрофне болото“Замшатка”, де зростає ряд рідкісних видів.

На річкових терасах ростуть ендемічні та субендемічні види – крем’яник гарний, осот Вальдштейна. На гірський луках відмічені купальниця європейська, траунштейнера куляста, арніка гірська та інші. На скелястих розсипищах поширені перестріч Гербіха, жовтець платанолистий, а на полонинських луках – фіалка триколірна.

Серед фауни переважають види бореального комплексу. З ссавців поширені бурий ведмідь, вовк, дикий кабан, рись, куниці лісова та кам’яна, видра, борсук, горностай. Досить часто зустрічаються олень, козуля, білка та ін. Багатий видовий склад орнітофауни. В смерекових лісах та криволіссі гніздяться глухар, тетерук, рябчик, трапляється ястреб-тетерев’ятник, канюк, пугач, довгохвоста сова, різні види дятлів, біловолий дрізд тощо.

На торф’яні болота іноді злітають білий і чорний лелеки, а на озеро Синевир – дикі качки. Клас земноводних у парку представлений саламандрою плямистою, тритонами карпатським та альпійським, жабою трав’яною, ропухою звичайною. З плазунів зустрічаються гадюка звичайна, ящірки прудка і живородяча.

У гірських потоках водяться струмкова форель, харіус та гольян. У Синевирі сформувалася особлива озерна форма форелі. За кількісним складом серед хребетних тварин Національного природного парку “Синевир “ є представники таких класів: круглоротик – 1 вид, кісткових риб – 19 видів, земноводних – 12 видів, плазунів – 7 видів, птахів – 89 видів, ссавців 42 види.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s